Для багатьох котів переноска з’являється в житті лише перед довгою поїздкою або відвідуванням ветеринара. Її дістають із шафи, ставлять посеред кімнати й одразу намагаються посадити туди улюбленця. Не дивно, що наступного разу він ховається вже від одного вигляду переноски.
Переноска не має бути сигналом тривоги. Кота можна поступово навчити заходити всередину без боротьби, подряпин і перегонів по квартирі. Тут рідко працює поспіх. Значно краще — знайомий запах і спокійне місце.
Навіть якщо кіт уже боїться переноски, це не означає, що ситуацію не можна змінити.
Поїздка для кота — це багато незнайомого одразу. Переноска, рухи, запахи, шум двигуна, чужі люди. Навіть спокійний удома улюбленець у дорозі може голосно нявчати, ховатися в кут переноски або намагатися вибратися.
Повністю прибрати хвилювання вдається не завжди. Та зробити подорож безпечнішою і зрозумілішою цілком реально. Найбільше допомагають підготовка, зручна переноска та спокійні дії петперента.
Не відкладайте все на останні десять хвилин. Кіт добре помічає метушню. Коли людина бігає квартирою, шукає документи й нервово зачиняє двері, улюбленець теж насторожується.
Поява нового улюбленця змінює звичний порядок у домі. Для людини це радісна подія. Для кота — нові запахи, звуки, речі та незнайомий хвостик на території, яку він давно вважає безпечною.
Навіть товариський кіт може насторожитися. Він не знає, чи потрібно захищати миску, улюблене крісло або місце біля вікна. Тому знайомство краще не перетворювати на сюрприз у стилі «ось твій новий друг».
Підготовка починається ще до того, як новий улюбленець переступить поріг.
Кіт влаштовується на пледі, муркоче й починає по черзі топтатись передніми лапами. Іноді дуже обережно. А часом так старанно, що кігті проходять крізь тканину й нагадують про себе петперенту.
Таку поведінку називають “молочним кроком” або топтанням лапами. Найчастіше вона пов’язана зі спокоєм, звичками з раннього віку та підготовкою до відпочинку.
Проте не кожен кіт топчеться однаково. Один робить це щодня, інший — лише на певному пледі, а третій взагалі ніколи. Усе це може бути прикладом звичної котячої поведінки.