6 найпоширеніших міфів про собак

Міф 1. Як собаки бачать світ: навколо — лише чорно-білий

Справді, раніше вважали, що песики бачать цей світ чорно-білим. Але згодом науковці зʼясували, що це не так. Зір собак, як і кольорове сприйняття світу,  відрізняється від людського. Сітківка нашого ока має три типи колбочок (червоний, зелений і синій), а у собак їх дві (синій та жовтий).

Що це означає? Чотирилапі бачать тони синього та жовтого кольорів, але не розрізняють червоний і зелений відтінки. Чому ця інформація корисна? Бо тепер ви знаєте, на які кольори звертати увагу, обираючи іграшки собакам для вулиці, і не купуватимете мʼячик червоного відтінку для розваг у зеленій траві. 

Міф 2. Усі собаки пітніють через язик

Широко відкрита паща і висунутий язик не мають жодного стосунку до потовиділення у будь-якої породи собак. Це — один із способів терморегуляції. Тобто охолодження, під час якої відбувається випарування вологи з поверхні слизових. У собак мало потових залоз і здебільшого вони розташовані на подушечках їхніх лап.  

Міф 3. Виляння хвостом означає, що собака радий вас бачити

Так, але не зовсім. Виляння хвостом — це окремий інструмент комунікацій чотирилапого. Через рухи ним песик проявляє емоції. Але це не завжди про радість. Тут треба дивитися, як саме «рухається» хвіст.

Якщо виляння високе і розслаблене, то так — це може бути сигналом, що собака щаслива чи принаймні рада вас бачити. Якщо ж виляння напружене і хвіст розташований трохи нижче, це вже може бути сигналом про страх або невизначеність. Не орієнтуйтеся лише на хвоста. Оцінюйте ситуацію комплексно.  

Міф 4. Собаки відчувають провину, коли роблять щось погане

Деякі ветеринари вважають, що, говорячи про відчуття провини у собак, ми приписуємо їм людські риси або поведінку. Це називають антропоморфізмом. Тому тут швидше варто казати, що «винний погляд» чотирилапого — це його реакція на поведінку його людини.

Можливо, він уже потрапляв у схожу ситуацію раніше — ви, наприклад, злилися через покусане ним взуття — тож, вловивши певні сигнали поведінки, песик може проявляти ознаки, які найімовірніше свідчать про страх або стрес. Втім, оскільки собаки не говорять про свої почуття словами, точно зʼясувати, про що ж вони думають нам не вдасться. 

Міф 5. Їжа і чотирилапі: собаки можуть їсти все те, що й люди

Частина цього міфу правдива — собаки справді можуть (і мають!) їсти, але точно не з людського столу. Є частина продуктів, які взагалі токсичні для чотирилапих, як-от усіма відомі шоколад чи виноград. Важливо не забувати, що організм собаки має інші потреби в білках, жирах і мінералах. Тому задля довгого і щасливого життя песика краще годувати його кормом призначеним для собак (можна обирати сухий або вологий) або ж скласти домашній раціон з ветеринаром, який врахує усі потреби улюбленця.

Міф 6. Малі породи собак не потребують вигулу

«… і взагалі будь-якого догляду». Повірили? Це — міф. Якщо собака меншого розміру, це не означає, що вона може просто жити вдома, ходити в туалет на лоток і не покидати чотирьох стін. Як і будь-які собаки, породи малих розмірів повинні регулярного виходити на вулицю. І це далеко не лише через туалет, а перш за все для задоволення базових фізичних та поведінкових потреб чотирилапого. 

Їм теж необхідно досліджувати світ, соціалізуватися, розвити нюх. Малі породи також потребують навчання базових навичок. Якщо знехтувати цим, то згодом можна отримати проблеми з поведінкою. Бо розмір у таких питаннях значення не має.