Що таке дог-фітнес і навіщо це вашому собаці

Фізичні навантаження для собак

Дог-фітнес — модний напрям, що постав з реабілітації чотирилапих як один зі способів запобігати травмам і захворюванням опорно-рухового апарату. 

Спочатку тренінг передбачав різноманітні вправи на балансувальних снарядах і біговій доріжці, масаж і фізіотерапію спеціальними апаратами. Дог-фітнес зміцнював опорно-руховий апарат і покращував фізіологічні процеси. 

Однак їздити постійно до залу — доволі клопітка справа. Та й друзі зазвичай реагують на це якось так: «Тобі нема що робити? Возиш собаку в тренажерку?». Тому сьогодні дог-фітнес став гнучкішим і різноманітнішим. 

Доволі інтенсивно розвивається напрям, який дозволяє займатися де завгодно. Причому з мінімумом часу і без спеціального обладнання. Багатьом спершу важко повірити, що спеціальний зал для занять з собакою можна замінити ландшафтом на прогулянці і гумками для волосся. Проте зараз ми вас переконаємо. 

Вільний вигул — не варіант

Звісно, люди, які мешкають у власних будинках вважають, що їхнім собакам це ні до чого, бо вони весь день на вулиці. Утім, не поспішайте йти геть з цієї сторінки. Якраз з цього ми почнемо. 

Вільний вигул — річ неоднозначна. Фізична активність — це будь-який рух за допомогою скелетних м’язів. Коли ми сидячи на стільці робимо оберти плечима, а собака в лежаку крутить хвостом, це теж активність. Однак правильний розподіл енергії забезпечують лише системні фізичні навантаження.

Вільний вигул створює видимість фізичного навантаження, адже нам здається, що собака рухається весь день. Не забувайте, що при цьому нібито постійному русі вона самостійно розподіляє навантаження на всі системи. Тобто постійно рухає одними м’язами і практично не задіює інших. Тварина за звичкою чи свідомо намагається вберегтися від того, що може її турбувати у тілі. Погодьтеся, собака не думатиме про те, що давно не пропрацьовувала крижовий відділ. Мовляв, зараз потягнуся і зроблю 15 підходів комплексу «сидіти-стояти-лежати». Згадайте, як ми самі починаємо рухатися навіть при незначному дискомфорті.

Тому таким енергозберігальним тваринам, як собаки, якщо вони відчувають дискомфорт у тілі, який ми поки що не бачимо як кульгавість чи зміни м’язової маси, вільний вигул зовсім не допоможе.

Чи потрібен собаці тренер

Проте є й такі тварини, з якими не варто експериментувати самостійно і давати навантаження без нагляду вузькопрофільного спеціаліста або хоча б попередньої консультації з інструктором з дог-фітнесу. Це лише укладнить ситуацію. Хто вони:  

• Хондродистрофічні собаки (з подовженим корпусом): коргі, такси, пекінеси, джек-расели, бульдоги. Їхня спина буде за це вдячна, оскільки різькі стрибки чи неправильна розтяжка можуть відобразитися на стані одразу і назавжди
• Собаки мініатюрного розміру: померанський шпіц, чихуахуа, папійон, йоркширський тер’єр і подібні породи. Ми можемо взагалі не помічати у них випадіння колінної чашечки (патели), яке властиве цій групі собак. Неправильно підібраними вправами ми збільшими ступінь випадіння і прискоримо розвиток артриту. А це означає больовий синдром на все життя
• Тварини з уже діагностованими захворюваннями опорно-рухового апарату. Вправи має підбирати виключно спеціаліст і лише виходячи з індивідуальних особливостей улюбленця
• Собаки після травм та операцій. Тваринам у таких випадках треба перебувати на повному контролі у реабілітолога, який відпустить вас у вільне плавання лише у потрібний час
• Спортивні і робочі собаки. Якщо ми налаштовані на те, щоб отримати результат за допомогою правильно підібранних навантажень, потрібно розслабляти те, що напружується в роботі, і зміцнювати те, що впливатиме на її якість. Для цього треба уміти «бачити» і «відчувати» тіло.

Кому і для чого потрібен вуличний дог-фітнес

• Цуценятам для плавного і гармонійного розвитку за всіма основними параметрами опорно-рухового апарату
• Дорослим собакам для підтримки фізичної форми. Вкрай рідко бувають ідеально складені і симетричні собаки
• Собакам похилого віку. Вони як ніхто потребують занять. Ми з найкращими намірами схильні лишати їх в спокої, «нехай полежать». А це лише знижує якість їхнього життя
• Кому нудно гуляти просто так або є потреба урізноманітнити прогулянки. Це відмінний спосіб поєднати приємне з корисним

Дог-фітнес: вправи на прогулянці

Що ми можемо робити під час звичайної прогулянки без обладнання і як це впливає на собаку.

Координаційне навантаження

Працюємо не на швидкість, а на відчуття. Цими вправами ми розвиваємо здатність краще вписуватися у повороти і керувати задньою частиною тіла. «Передньопривідним» собакам це не завжди добре вдається:

1. Повороти довкола себе. Рукою зі шматочком «ведемо» ніс собаки до її стегна і даємо можливість задніми ногами приставним кроком повільно повернутися
2. Робимо «вісімку» навколо своїх ніг. Рукою зі шматочком водимо так, щоби малювати носом собаки знак безкінечності.
3. Щоби ускладнити координаційне навантаження собакам, які вже вміють усе це робити, заведіть їх на будь-яке широке, довге підвищення (наприклад, лавка) на вулиці і повторіть ці вправи. Буде у багато разів складніше.
4. Для ще більшого ускладнення одягніть собаці на лапу звичайну м’яку гумочку для волосся, як на фото, і повторюйте вправи. Можно навіть просто походити з ними. Собака почне краще згинати суглоби і включати ті м’язи, якими до цього не користувалася.

Яке обладнання застосовував би інструктор з дог-фітнесу у залі:

• кавалетті
• балансувальні снаряди
• ортопедичні килимки

Активно-пасивний тренінг
Це тренування м’язів-стабілізаторів, які відповідають за здоров’я суглобів, оскільки саме вони їх тримають. 

1. Можна використовувати будь-які незвичні неслизькі поверхні. Наприклад, вузька колода, на якій собака має втриматися. Важливо! Тварині треба мати можливість безпечно зістрибнути, якщо стало заскладно чи дискомфортно. 
2. Потягування. Собака стоїть на траві чи землі, а ми рукою зі шматочком «тягнемо» її за носа і стежимо, щоби вона не йшла вперед а саме тягнулася. При кожному потягуванні не одразу віддаємо смаколик, а намагаємося затримати її ніс біля своєї руки, щоби вона вилизувала чи викусювала шматочок. У цей момент у собаки формується рівна лінія від носа до основи хвоста. У достатньо добре розвинених фізично тварин ви зможете помітити імпульсні скорочення м’язів поперекового відділу спини при викушуванні. Однак не у всіх вони проявляються одразу. Просто продовжуйте працювати. 
3. Вдома можна використовувати подушки, грілки та інші такі речі для того, щоби заводити собаку на них з метою упіймати баланс і розвивати м’язи-стабілізатори собаки.

Яке обладнання для цього використовував би інструктор з дог-фітнесу у залі:

• балансувальні снаряди
• оперізувальні обтяжувачі

Активний і кардіотренінг

1. Біг, спуски і підйоми монотонним кроком по ґрунту. Кут нахилу місцевості не має бути занадто сильним і перевищувати 10 градусів
2. Переступання коріння і гілок чи рельс повільним кроком. Дуже важливо, щоби собака не перестрибувала, як заєць, а переставляла кожну лапу по черзі 
3. Застрибування і зістрибування за одиницю часу. Тобто собака застрибує на неслизьку поверхню і зістрибує на ґрунт чи суху траву якнайшвидше. Висота підвищення дорівнює висоті у холці вашого собаки. Що регулярніше ви тренуватиметеся, то більше повторень собака встигатиме робити за хвилину 
4. Використовуйте різні типи ґрунту: щебінь, тріски, пісок. Це приводить до того, що собака по-різному збиратиме лапу і задіюватиме різні м’язи

Яке обладнання використовував би для цього інструктор з дог-фітнесу у залі:

• кавалетті
• бігова доріжка
• оперізувальні обтяжувачі
• ортопедичні килимки

І навіть найбазовіші команди послуху і трюки чудово можна використовувати для такого типу тренування. Лишень важливо виконувати їх технічно. Якщо для виконання потрібна швидкість, краще робити це з використанням шматочка біля носа собаки, а не тиснучи на собаку голосом, аби робила швидше:

1. Зв’язка «сидіти, лежати, стояти» у максимально швидкому темпі відмінно підходить для розминки суглобів.
2. Спробуйте навчити собаку робити уклін з позиції «стояти» і з позиції «лежати». Це включає різні групи м’язів.
3. Якщо собака вміє подавати обидві лапи — робіть це у позиції стоячи або лежачи. А якщо ваш улюбленець вже достатньо спортивний, то ще й на різних поверхнях: пеньок, колода чи подушка

Вуличний дог-фітнес може бути легкою і корисною складовою щоденних прогулянок. При цьому не потрібно перейматися купівлею дорогого обладнання, марудним вивченням тонни додаткової інформації і марнуванням часу. Достатньо смаколиків, гумок для волосся і бажання провести час зі своїм улюбленцем.

Техніка безпеки

Кілька важливих моментів з техніки безпеки у дог-фітнесі: 

• Займайтеся лише на неслизькій поверхні. Завжди. Без винятків 
• Не використовуйте для занять бетон, асфальт, плитку, які через відсутність амортизації нищать опорно-руховий апарат собаки
• Усі вправи виконуйте у помірному темпі, як це зараз називають — усвідомлено
• Перепони для переступання чи стрибків підбираються індивідуально. Їхня висота не має перевищувати рівень ліктя собаки, відстань між ними для стрибка — не більше довжини спини, а для кроку — половина довжини корпусу. Це не змагання і немає потреби ускладнювати умови.

Дотримуйтеся цих простих правил. Ви наповните ваші прогулянки користю і здоров’ям, та й самі не змерзнете. Пам’ятайте, що прогулянка — це час собаки.