Як мотивувати собаку. Секрети успішного виховання

Природна мотивація

1. Голод або спрага
2. Соціальна взаємодія — возз’єднання з групою або партнером
3. Комфорт:

• бажання знайти зручне місце для відпочинку, якщо собака втомився
• тепло — якщо тварина змерзла
• уникання гучного звуку чи занадто яскравого світла
• будь-які інші варіанти, що здебільшого належать до фізіологічних причин.

Успішне навчання собаки

Це все, що ми можемо створити у межах комунікації і застосовувати з певною метою. Розгляньмо, що найчастіше використовують для успішного навчання собаки.

Харчова мотивація

Це зручний та універсальний інструмент. Усі собаки їдять. Деякі — з неабияким апетитом 🙂 Їжа є незамінною на початкових стадіях навчання, особливо для опанування навичок концентрації і самоконтролю. Так, собакам теж не вистачає цього, і вміння «тримати себе у лапах» потрібно прокачувати окремо.

Такий вплив їжі пов’язаний з фізіологічними процесами. Вегетативна нервова система собаки (і людини також) поділяється на два відділи: симпатичний і парасимпатичний. Обидва контролюють одній й ті самі функції, але протилежним чином.

Симпатичний відділ запускається у стресових ситуаціях, але при цьому не лише у негативних: радісні зустрічі, збудження чи небезпека. Він готує організм до втечі або мобілізує сили для боротьби. У такі моменти не можна їсти, адже треба легко впоратися з проблемами. Коли собака наляканий, огризається і гарчить при обрізанні кігтів, не реагуючи при цьому на їжу, цей відділ настільки активний, що тварина фізично не може робити нічого іншого, крім оборони. У такій ситуації навчання ускладнюється.

Парасимпатичний відділ, навпаки, відповідає за спокій, відпочинок, розслаблення. Що менший вплив стресових факторів, то раніше він починає діяти. Якщо собака отримує і пережовує їжу, робота відділу запускається швидше. Це особливо важливо у навчанні тривожних і боязких собак.

Чому собака відмовляється від  їжі-заохочення? Причин може бути декілька: 

• Зайва вага або перегодовування. Існує таблиця кондицій тіла собаки від 1 до 9, де 4-5 — це ідеальна форма.
• Стан здоров’я. Поганий апетит зазвичай не властивий собакам і може бути пов’язаний з різними захворюваннями. Тому проводити планові обстеження вкрай важливо. Тваринам до 5-6 років — щорічно. У старшому віці —  двічі на рік. Обстеження включає загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, УЗД черевної порожнини і, можливо, ехокардіографію.
• Страх, тривога, збудження. Тіло собаки говорить про те, що ситуація є дуже складною. Щойно ви її спростите — усе зміниться. Зробіть кілька кроків назад.

З чого починати заняття з собаками, які ігнорують їжу? Чотири потрібних кроки:

1. Проаналізуйте кожен з пунктів вище і працюйте над їхнім усуненням.

2. Складіть ієрархію ласощів. Щоби на початкових етапах собака був готовий до співпраці і якнайбільшої кількості повторень, їжа має смакувати улюбленцеві. Ми можемо вважати курячу грудку стравою богів, а собака, насправді, найбільше любитиме варені легені чи яблука. Проаналізуйте і складіть список з 5-10 продуктів у порядку спадання. 

3. Перші навчання проводьте вдома і з ласощами, які перебувають в ієрархії на 4-5 місці. Візьміть багато дрібних шматочків, піднесіть близько до носа і спонукайте собаку «переслідувати» шматочок. Важливо буквально не відривати руку від носа, заохочувати навіть за маленькі кроки і спроби взяти їжу. Не шкодуйте смаколиків, це гра на перспективу.

4. Використовуйте вправу «Дожени їжу». Підготуйте добре помітні шматочки і підкидайте їх перед собакою з командою про дозвіл. Тварина намагатиметься щось зробити, аби отримати їжу. Це добре заохочує і підсилює драйв.

5. Підберіть оптимальний розмір їжі для занять: 3х3 міліметри для дрібних собак, 5х5 міліметрів — для середніх і великих. Використання таких шматочків робить можливим «джек-пот» — коли ви видаєте 5-7 штук одна за одною, аби відзначити щось особливо успішне.

---

Багатьом собакам та їхнім петперентам під час навчання найзручніше використовувати спеціальні ласощі — м’ясні палички. Обирайте з асортименту бренда преміум-харчування КЛУБ 4 ЛАПИ.

---

Ігрова мотивація 

Гра — це природне відтворення життєвих ситуацій і контрольоване збудження. Використання ігрової мотивації дозволяє ефективніше збалансовувати роботу парасимпатичної і симпатичної системи. Це дає можливість навчити собаку давати раду з напруженим емоційним станом і надалі користуватися цим самоконтролем у складних ситуаціях. Наприклад, коли побачить кота, інших собак, людей чи рухомі об’єкти.

Важливі деталі 

В іграх завжди є правила:

1. Гра може бути легальним варіантом реалізації мисливської поведінки. Усі «жертви» втікають і чинять опір, тому іграшки мають бути «живими» і весело «рятуватися». Тобто більшості собак гумова курка, яка лежить на підлозі, нецікава. Утім, вона стане центром всесвіту, якщо ви візьмете її в руки.
2. Аналізуйте і спостерігайте за тим, які ігри, іграшки і тривалість взаємодії подобаються вашій собаці. Бавтеся лише до піку азарту.
3. Акторська гра. Поспостерігайте за собаками в іграх: вони щиро раді і перебувають в моменті. Якщо ми завжди використовуємо одні й ті самі інтонацію і позу, собаці просто стає нудно. Не забувайте про зміну ролей — коли партнери по черзі то наздоганяють, то втікають, забирають і віддають іграшку. Нікому не цікаво Усе життя ловите те, що неможливо спіймати.

Техніка безпеки в іграх

• Не піднімайте собаку вгору за іграшку. Навіть якщо у вас стаффордширський тер’єр чи пітбуль. Вони теж не залізні.
• Усі чотири лапи собаки мають бути на підлозі. Вертикальні стрибки чи підйоми передніх лап під час перетягувань — це навантаження на суглоби, небезпечне для собак будь-якого віку. У цуценят численні мікротравми можуть призвести до деформації росту.
• Своєчасно закінчуйте гру, щоби запобігти надмірному збудженню і виходу у піке. Наша ціль — вчити «включатися і виключатися». Якщо собака після 7 хвилин перетягувань або біганини за м’ячиком схожа на шалену білку і не може заспокоїтися, бавтеся 4 хвилини, а тоді допомагайте заспокоїтися: почніть монотонну ходьбу, дозвольте винюхування, підключіть команди з концентрації уваги.

Соціальна мотивація

Інструмент, доступний лише тим, хто дійсно будує стосунки з чотирилапим. Спілкування — це потреба усіх соціальних тварин, до яких належать і люди, і собаки. Однак щоби її реалізувати, потрібні час і сили. До слова, гра також може бути одним із способів спілкування. Тому ще раз наголошую на її важливості у житті собаки. Щоби працювати «за любов», потрібно навчити і навчитися любити. Ймовірно, ви помічали, що спілкування і похвалу від конкретних людей собака цінує особливо. Коли ви передбачувані і зрозумілі, тварині хочеться спілкуватися — це не міфічне поняття «контакту» чи безглузде поплескування по голові, а цілком чіткі критерії.

Важливо: погладжування загалом не завжди є заохоченням. Для деяких собак тактильний контакт може бути дуже приємним, і його доречно використовувати як підкріплення. Проте багатьом це створює дискомфорт. У цей момент ми або безпардонно втручаємося в особистий простір тварини, або гладимо так, ніби хочемо стерти верхній шар шкіри, або ж тіло собаки взагалі не готове до контактів. Для коректного застосування погладжування уважно спостерігайте за мовою тіла та емоційним станом собаки. Якщо він демонструє бодай незначний дискомфорт, оберіть інший спосіб похвали.

Як розвивати соціальну мотивацію:

1. Цікаво проводьте час разом і долучайтеся до того, що подобається собаці. Наприклад, можна спостерігати у вікно за птахами або в обіймах полежати перед телевізором.
2. Просто бути поруч і підтримувати у різних станах: хвилювання, радість, спокій. Так, ми занадто часто лишаємо собаку віч-на-віч із реальністю.

Це все дуже прості і водночас неймовірно складні речі, що допомагають нам жити з собакою в комфорті — коли ми знаємо, чого хоче кожен із нас, і обом можливість ділитися цим приносить задоволення.