Як привчити цуценя до туалету

На пелюшку чи на вулицю

Умовною я називаю її тому, що до 7-9 місяців це не є поведінковою проблемою. Радше етап, який потрібно пройти разом. До зазначеного віку, якщо немає фізіологічних проблем і є відповідний режим, собака сам вирішує, що краще робити це виключно на вулиці.

За своєю природою це надзвичайно охайна тварина, яке не бруднить місця, де їсть і спить. Однак до цього періоду власнику необхідно організувати побут і своє ставлення до цього питання так, аби мінімізувати витрати на ремонт і виключити втому від безсилля, що усе ніяк не налагодиться. У 4-5 місяців це поширена ситуація.

Що для цього потрібно?

Пелюшки. Дуже багато пелюшок. Краще одразу обрати багаторазові. Поки половина буде у пранні, другу використовуємо за призначенням. Одноразові теж стануть у пригод, якщо потрібно підстрахувати цуценя під час поїздки у переносці до клініки або щоб застелити лежак.

Терпіння. Його теж знадобиться чимало. Навіть при ретельному привченні дотриманні режиму, промахи траплятимуться. І немає нічого більш безперспективного, ніж сварити за це цуценя. Покарання, як фізичне, так й емоційне, може лише посилити проблему. Через страх щеня може зіставити це не з конкретним місцем для туалету, а з ситуацією загалом. І почне ховатися від вас, щоби непомітно зробити свої справи. Цього вам точно не потрібно. Тому якщо побачили, що цуценя попісяло на паркет, а не на пелюшку, глибоко видихніть, витріть калюжу і обробіть поверхню спеціальним засобом для нейтралізації запаху. Якщо це повториться у тому самому місці — покладіть туди пелюшку.

Режим. Це найголовніше у привчанні щеняти до туалету. Зовсім маленькі ходять в туалет за певною схемою: після сну, після їжі та активної гри або навчальної сесії. Зробіть так, щоби тварина опинялася у такий час на пелюшці. Це допоможе створити звичку ходити на однотипну м’яку поверхню, подалі від основних місць проживання і активності.

Спочатку пелюшок буде більше: у кожній кімнаті і в кожному прилеглому місці. Згодом малюк визначиться з кращими локаціями для туалету і частину невикористовуваних пелюшок можна буде прибрати. У підсумку, до повноцінного виходу на вулицю їхня кількість скоротиться до двох-трьох штук у ключових точках квартири. Не економте на похвалі, коли цуценя влучає у пелюшку. Однак ні в якому разі не сваріть за промахи. Повірте, навіть якщо на пелюшці були лише передні лапи, а калюжа чи купка виявилася «за бортом», щеня дуже старалося, і зовсім скоро усе буде чудово. Розслабтеся і потерпіть ще трохи.

Він більше не ходить на пелюшку. У чому справа?

Якщо цуценя вже звикло користуватися пелюшкою, але почало помилятися, варто проаналізувати, що може бути причиною і як часто це повторюється. Ось кілька розповсюджених ситуацій, чому собака може ігнорувати пелюшку. Важливо: ми маємо упевнитися, що зі здоров‘ям усе добре. Отже, причини, з яких собака припинив ходити на пелюшку:

1. Щеня перезбудилося під час гри і просто не встигло добігти до потрібного місця. Варто стежити за напругою забав і бути особливо пильними у паузах, щоби вчасно допомогти собаці.
2. Конфлікт з іншою твариною в домі або з кимось зі членів сім‘ї. Собака хоче залишити якнайбільше свого запаху, щоби краще почуватися у товаристві  незрозумілої істоти.
3. Немає вільного доступу до пелюшки. Наприклад, цуценя сиділо на ліжку і самостійно зістрибнути з нього боїться. Якщо у цей момент його «притисне», він може зробити калюжу на ковдрі. Поширена ситуація для собак маленьких розмірів.
4. Відсутня система і режим дня. Немає графіка годувань, моціона та ігор. Цуценя належить саме собі і ходить в туалет де заманеться, оскільки своєю активністю також керує сам.
5. Ранній досвід. Якщо цуценя утримувалося у заводчика у тісній клітці/загоні зі своїми братами й сестрами і там елементарно не було місця, щоби відійти у справа подалі від миски і лежанки, йому цілком може бути властива нечиста поведінка. Просто іншого досвіду у нього немає.

Як перейти від пелюшок до вулиці

Щойно завершиться карантинний період і ветеринар дозволить гуляти, можна починати привчати до туалету на вулиці. Головне правило успіху — кількість прогулянок має бути не меншою, ніж кількість годувань. Краще — більше. Що чіткіше ви дотримуватиметеся цього правила, то швидше зможете привчити малюка ходити в туалет виключно на вулиці.

Час для прогулянок обирайте із урахуванням уже сформованого графіка вашого собаки. Кожен акт сечовипускання чи дефекації на вулиці має супроводжуватися шаленою радістю і щедрим частуванням улюбленими ласощами вашого героя. Наприклад, це може бути сухий корм для цуценят з лінійки бренда преміум-харчування КЛУБ 4 ЛАПИ.

Щеня усе «несе» додому

Подекуди трапляється, що ви вирахували час, коли цуценя зазвичай ходить в туалет, вийшли з ним на вулицю, а нічого не відбувається. Годинні і двогодинні прогулянки завершуються тим, що ви повертаєтеся додому, а собака з полегшенням біжить до пелюшки і робить усе там. Чому так стається:

• Перші прогулянки можуть лякати і викликати певний стрес. Це цілком прогнозовано, особливо якщо до цього ви не виносили цуценя на вулицю на руках для знайомства з запахами, звуками і візуальними стимулами. У такому випадку тварина може боятися залишити свій запах на «незнайомій» території.
• Сильне емоційне збудження також стає на заваді, адже для такого процесу потрібно знайти спокійне і затишне місце. Якщо юний дослідник усю прогулянку був надто захоплений новими стимулами, то може просто забути сходити в туалет.
• Якщо режим не дотримано і щеня встигло зробити усі свої справи ще вдома, то на вулиці може просто проводити час у забавках, адже фізіологічної потреби вже не буде.

Що можна зробити, якщо ви систематично виводите цуценя на вулицю, а воно несе усе назад на пелюшку?

1. Поверніться додому, дайте чотирилапому обнюхати пелюшку, і відразу виходьте знову. Це допоможе запустити потрібний механізм і шанси на успіх зростуть. Якщо вдалося — активно хваліть цуценя.
2. Можна структурувати час прогулянки. Чергування активних ігор і спокійної ходи сприяють процесу.
3. Обов’язково дозволяйте цуценяті нюхати і досліджувати. Це вмикає механізм природної поведінки і бажання залишити свій запах.
4. Збільшіть довжину повідця. Багатьом собакам для туалету необхідно відійти від людини на достатню відстань. Повідець має бути щонайменше триметровим, а для цуценяти великої породи — ще довшим.

Пам’ятайте: це станеться. Не варто засмучуватися через кожну калюжку. Аналізуйте ситуацію і дійте на випередження. Проблема туалету — не найскладніша, коли йдеться про виховання цуценяти. Часом це не так швидко вирішується, але завдання нескладне. Впоратися можна значно швидше, якщо з’ясувати причини і чинити системно.