Я вас уважно нюхаю. Все про запахову комунікацію собак

Як спілкуються собаки

Собаки мають неймовірну здібність точно локалізувати запах і розбирати його на складові. Усе тому, що відповідних рецепторів у них на 30 відсотків більше, ніж у нас. Такі можливості роблять цих звірів надійними і незамінними помічниками людини. Наприклад, у роботі поліції і пошуково-рятувальних загонів.

Однак медаль має два боки. Ми придумали, як використовувати ніс собаки у своїх цілях. Однак постійно применшуємо значимість того завдання, задля якого, власне, ця здатність і з’явилася. Йдеться про отримання актуальної інформації про оточення за допомогою нюху.

Це ольфакторна комунікація — ще один спосіб спілкування собак. Він включає передачу контекстної і соціальної інформації за допомогою слини, сечі, калу і запахових залоз на тілі.

Знайомство і обмін інформацією зі знайомими особинами і чужинцями відбувається під час прямого контакту або через маркування середовища, яке має колосальне значення. Собаки без ризику фізичного конфлікту, що потенційно загрожує здоров’ю і життю, можуть отримати інформацію одне про одного.

Яка це інформація:

• Репродуктивний статус: чи скоро тічка у цієї суки
• Ранг: можливо, на районі з’явився хтось, зустрічі з ким краще уникати
• Належність території: коли заходиш на локацію з великою кількістю ресурсів, місцеві тварини будуть поводитися набагато агресивніше, і до цього краще поставитися виважено
• Місцезнаходження і стан здоров’я потенційних жертв

Що може робити ваш собака, щоб з’ясувати, що тут і до чого,  або ж залишити інформацію про себе:

• Вивчення мітки. Нерідко це може виглядати дивно. Собака починає трусити бородою, погляд — немов спрямований всередину себе. Виглядає тварина чудернацько. Така реакція називається флемен.
• Нанесення власного запаху поряд з міткою або безпосередньо на неї.
• Розгрібання поверхні поруч, щоби додати запах міжпальцевих залоз і залишити візуальний вказівник: «Іди і нюхай туди». Так-так, це не закопування аж ніяк.
• Дефекація, під час якої виділяється додатковий секрет з параанальних залоз.
• Надкушування і разлизування предметів. Так собака залишає візуальний і запаховий слід за допомогою слини.
• Спроби потертися тілом і мордою. Використовуються залози, запах секрету яких допомагає почуватися комфортніше у цьому місці.

Майже нічого з цієї інформації ми не бачимо. То хіба дивно, що деякі собаки починають збуджуватися чи тривожитися на вулиці нібито без причини? Виявляється, ми просто не усього можемо зафіксувати.

При зустрічі з іншими собаками з імовірним близьким контактом, чотирилапий проводить не менш фундаментальний аналіз, а саме обнюхує:

• Обличчя, вуха і шию
• Пахову зону
• Анальну ділянку

Тільки коли усе «вивчено», можна переходити до взаємодії або йти геть, якщо особина виявилася не достатньо цікавою.

Існують дані, що при вивченні запахів параанальних, міжпальцевих і слинних виділень тварини, яка нещодавно пережила негативну подію — перебувала в ізоляції чи нервувала з різних причин — у піддослідних собак пульс ставав частішим, з’являлися сигнали стресу і частіше використовувалася права ніздря.

Цікаво, що під час вивчення запаху людини, яка відчувала страх, собаки більше використовували ліву ніздрю. Так з’явилося припущення, що різні запахові сигнали використовують різні шляхи для аналізу і передавання інформації і можуть спричиняти різний емоційний стан.

І ще кілька дивовижних здібностей, які собаці дає відмінний нюх, і це впливає на стосунки:

• Собаки легко розрізняють запахи близнюків, які живуть разом.
• Ніс вловлює метаболічні зміни своїх людей: страх, радість, хворобу.
• Швидко встановлюється асоціація між запахом людини і пов’язаним з нею досвідом: запах поту ветеринарного лікаря може посилювати збудження і нагадувати про переживання на попередньому прийомі, а запахи знайомих людей — викликати передчуття позитивної взаємодії і заохочень, у тому числі соціальних.
• Швидше за все, людські запахи різних частин тіла дають різну інформацію, тому що собаки під час нюхового аналізу переважно цікавляться обличчям, руками і ногами.

Ольфакторна комунікація ще замало вивчена. Впевнена, з нових досліджень ми дізнаємося багато нового. Тож не варто бути категоричними щодо того, що ви знаєте свого собаку як облупленого.