Походження та еволюція домашньої собаки

Від вовка до емоційної підтримки

Не так давно було розшифровано 99% генів собаки. Неймовірно і дивовижно, чи не так? Ми вважаємо, що все знаємо про цих тварин і тільки нещодавно з’ясували їх походження.

Причому час початку одомашнення до поточного моменту продовжує викликати дискусії і варіюється від 12 до 40 тисяч років тому. Саме в цей визначний момент кілька особин стародавнього вовка, якого зараз вже немає на Землі, оскільки він теж продовжував еволюціонувати паралельно з собаками, змінили наш світ. Отже, деякі, найбільш лояльні до людини і допитливі, звірі стали підходити до місць, де пращурі, які переходили до осідлого способу життя, зберігали свої запаси провіанту.

З цього моменту почався процес доместикації. Дуже цікаво і докладно про нього розповідається в книзі “Як приручити лисицю (і перетворити на собаку). Сибірський еволюційний експеримент “Лі Алан Дугаткін, Людмила Трут. У випадку із псовими процес був досить довгим і зазнавав впливу релігії і мінливого суспільного ладу.

Тільки в XVIII столітті собаку було класифіковано як окремий вид. Відтоді почався бурхливий розвиток порід і спеціалізацій. Чотириногих стали використовувати не тільки як помічників на полюванні, де, треба зауважити, теж почався поділ, завдяки якому ми бачимо зараз грейхаунда і таксу.

Їздові, винищувачі гризунів, випасаючі худобу, охоронці території від незнайомців. У кожного підопічного було якесь заняття, з огляду на яке порода розвивалася і відбиралися тварини з певними поведінковими особливостями і екстер’єром. Спільна діяльність неминуче зближує. Так пес став мешкати в будинку. Причому це було не функціональне використання у житлі, наприклад, для обігріву. А цілковито для задоволення людини: потріпати за вухом, поговорити з кимось, відчути прихильність живої істоти.

Поступово виникла потреба розібратися в поведінці чотирилапих. Чому вони реагують так чи інакше і про що свідчать їх повадки. Сплеск інтересу до поведінки на початку XX століття дозволив зрозуміти, що собака набагато складніший організм, ніж вважалося раніше. Роботи Леоніда Крушинського, Фредеріка Скіннера та інших учених почали змінювати уявлення наших попередників щодо поведінкових особливостей домашніх улюбленців і тварин загалом.

До кінця ХХ століття завершився етап суто робочого використання різних порід і вони перетворилися на повноцінних членів сім’ї. Вихованці цілковито перейшли під контроль людини: вигул на повідці або в обмежених місцях, неможливість займатися збиранням і полюванням.

Усі ці чинники вплинули на подальшу еволюцію порід і пса зокрема. Крім того, важливо зрозуміти і визнати, що людство зараз не потребує такого функціоналу, який раніше виконували звірі. Фермерських господарств, де вівці пасуться на великій вільній території, майже не лишилося. Охороняти будинок, коли “тривожна кнопка” стала набагато ефективнішою і, до того ж, дешевшою і зручнішою, теж немає потреби. Але собака, як і раніше, наділена тим, що людям вже недоступно.

Виняткові нюх і слух. Подібні якості дозволяють шукати нові способи застосування цим незвичайним тваринам і ось кілька прикладів:

• спеціально навчені особини можуть визначати деякі типи злоякісних новоутворень на ранній стадії, завдяки
  здатності вловлювати летючі органічні сполуки, які виділяються разом з продуктами життєдіяльності хворого;
• чотириногі спроможні виявляти симптоми, характерні для епілептичного нападу, незалежно від типу епілепсії та
  особливостей суб’єкта;
• англійські спрингер-спаніелі навчаються для неінвазивної діагностики COVID-19. Виявлених таким чином хворих
  відправлятимуть на проходження повноцінного тестування, а на тих, хто чистий, не витрачати медичні ресурси;
• собаки емоційної підтримки (ESAN) вже не рідкість і надають величезну допомогу пацієнтам в складних ситуаціях.

Для того, щоб вихованці могли робити це, їм необхідно пересуватися все ближче і активніше інтегруватися в людське суспільство.

Ми почали ставитися до їх виховання інакше, адже тепер потрібні геть інші навички. Зараз ми не просто вчимо собаку, а вчимо правилам поведінки в місті одного з його повноцінних мешканців, виховуємо члена своєї родини. Цілком логічно, що перелік місць, які буде відвідувати наша собака, поступово розширюватиметься.

І офіси – це всього лише наступний етап.