Miss Vanjie: киця з характером і зірковим іменем
Це історія Ванджі і її петперентки Оленки, яка вирішила подарувати дім маленькій киці в Берліні. Знайти кошеня тут — справжній виклик. Шелтери працюють обмежено, безпритульних тварин у класичному розумінні майже немає, а більшість доступних котиків уже дорослі. І ще одна складність: якщо в тебе немає іншого кота, знайти малюка дуже непросто, бо зазвичай віддають перевагу тим, у кого вже є пухнастий друг. Оленка мріяла про маленьку дівчинку-кицю, з якою можна було б пройти всі радощі й виклики дорослішання разом.
Коли вже майже здалися, отримали дзвінок від мами. Вона розповіла, що в українській сім’ї за містом, у кемпінгу, кішка народила п’ятеро кошенят. Вони були хатні, але мама-кішка мала доступ до вулиці. Ми поїхали подивитись — і серед п’ятьох обрали ту, що зачепила нас лапками за руку. Так у нас з’явилася Ванджі. Це було влітку 2022 року.
Мама Ванджі — невеличка чорно-біла кицька, яку родина взяла ще в Польщі. Вона звичайна, дуже мила й лагідна. А ось тато, можливо, — німецький лісовий кіт. Це лише здогад, але зважаючи на розміри Ванджі, він цілком імовірний. Адже мама — маленька, а Ванджі виросла великою й потужною.
Кошенят відлучили дуже рано: їм було лише по місяцю. У мами почалося запалення, бо малюки кусали її під час годування. Нас попросили забрати кошеня раніше, ніж планувалося. Ми купували суміші, вигодовували її з пляшечки. Вона завжди була дуже голодною, прогризала навіть соски — і це було смішно й трішки сумно водночас.
Її забарвлення — tortoiseshell, тобто сіро-буро-малинове, з помаранчевими, чорними й білими вкрапленнями. Народилася 15 червня 2022 року.
Ми, наші котики і сцена життя
Я виросла в домі, де завжди були тварини — спершу хом’ячки, а потім коти. Остання кицька в моїй родині — Маркіза — прожила з нами 20 років. Це була велика втрата, коли вона пішла. Ми досі згадуємо її як частину родини.
У чоловіка (він зі Іспанії) домашніх тварин не було — це там менш поширено. Але ідея йому подобалася і зараз вони з Ванджі нерозлучні. Він носить її на руках, допомагає ловити мушок і дає їй прізвиська: Горда (ісп. «товстушка») або Дракулеса — за видимі ікла, коли вона спить.
Ім’я ми обрали ще до того, як Ванджі з’явилася. Ми дивилися шоу RuPaul’s Drag Race і дуже полюбили одну з учасниць — Miss Vanjie. Так наша киця й отримала своє сценічне ім’я. В офіційних документах вона записана як Miss Vanjie, а вдома — просто Ванджі.
Ранкова охоронниця і віконна мисливиця
У дитинстві вона була дуже активною, навіть трішки дикою — неконтрольована енергія, постійне бажання гратися. Але з часом Ванджі стала спокійною, ніжною, дуже розумною. Вона знає, що можна, а що — ні. Штори й шпалери залишились цілими.
Її найбільша любов — їжа і сон. Вона рутинна: прокидається близько сьомої, чекає, поки ми встанемо, тоді снідає і йде досипати на гамаку.
Грається з паличками, м’ячиками, іноді «грає у собаку» — приносить іграшку назад. Полює на мушок разом із чоловіком — він піднімає її до стелі, і вона шукає здобич. Ховається під ліжком, щоб мене лякати. І найбільше любить дивитися у вікно на пташок, видаючи дивне «кик-кик-кик».
На вулиці їй не дуже сподобалося — вона ховалася і не хотіла виходити. Тож ми вирішили не змушувати її. Її полювання — віконне.
У Ванджі є одна стабільна роль: вона зустрічає нас з роботи. Завжди. Лягає на спинку й чекає, щоб її погладили. Це її ритуал, і ми до нього звикли — без нього дім здається порожнім.
На ніч вона спить з нами. І ми навчилися підлаштовуватись, щоб не потривожити її. Наші пози уві сні стали більш «замороженими», але це та жертва, яку ми приймаємо з любов’ю.
Ванджі: клубок щастя за договором оренди
Щоб завести кота в Німеччині, потрібен дозвіл від власника орендованої квартири. На щастя, податку на котів тут немає (на відміну від собак). Ми одразу зробили Ванджі всі необхідні щеплення, стерилізацію, завели паспорт і навіть оформили страховку — бо лікування дороге, а всяке буває. Паспорт дає змогу подорожувати з твариною або залишати її в готелі для котів.
У побутовому сенсі Ванджі не перевернула наше життя. Але вона принесла в нього щось важливіше: затишок, тепло, муркотіння. Вона створює відчуття дому. І за це ми з радістю годуємо її та прибираємо після неї. Бо з нею — краще. Життя з Ванджі — це щоденна пригода. І жодного разу ми не пошкодували, що обрали саме її.
