Історії музейних котів
Чули про пухнастиків, які живуть у музеях? Маємо три розповіді — з Флориди, Вірджинії та Одеси.
Коти з музею Ернеста Гемінґвея
Дім-музей американського письменника та журналіста наповнений котами: загалом там живе 60 пухнастиків. Будинок розташований у місті Кі-Вест у Флориді, тут Ернест Гемінґвей написав свої найвідоміші твори.
Першого котика, а точніше кицю, письменнику подарував капітан. Це була біла полідактильна (шестипала) кішка. Частина котів, що нині живуть в музеї є нащадками ту кішку, на імʼя Сніжинка (Snow Whitw). Вважалось, що шестипалі коти морякам приносять удачу.
Приблизно половина пухнастиків у музеї мають фізичну ознаку полідактилії, але всі вони несуть цей ген у ДНК. Тобто навіть ті, у кого звичайна кількість пальців (по пʼять на передніх лапах і по чотири на задніх), можуть народжувати кошенят зі шістьма. Полідактильні коти не належать до якоїсь окремої породи, ця риса може зʼявитися у будь-якій. Найчастіше «додаткові» пальці зʼявляються на передніх лапках. Здається, що коти у «рукавицях», бо виглядає це так, наче на лапі є великий палець.
Гемінґвей називав чотирилапих на честь відомих людей, тож у музеї продовжують цю традицію. Котики вільно гулять кімнатами. На території для них обладнані автоматичні годівниці та питні фонтанчики. Усі профілактичні процедури тваринкам на місці проводить ветеринар. Він також робить їм щорічні щеплення та дбає про здоровʼя. 
Коти з музею Едгара Аллана По
Письменник був відомим ще за життя, з часом його слава лише зросла. У музеї Едгара Аллана По в Річмонді можна дізнатися більше про його творчість і познайомитися з котиком, який отримав імʼя, натхненне самим письменником.
Сам По колись мав чотирилапого друга. Він ніжно писав про свою кицьку Каттаріну, яка сиділа в нього на плечі під час роботи. Музейного пухнастика працівники вирішили назвати Тібом — на честь дитячого котика По.
Сьогодні Тібі пильнує, щоб у музеї не завелися шкідники. Охоче зустрічає відвідувачів і любить ховатися в сувенірній крамниці.
Тібі має товариський характер і чорне забарвлення шерсті. Його забрали з місцевого притулку. Гості музею відзначають, що чотирилапий має невгамовну вдачу. А працівники кажуть, що він легко адаптувався до музейного життя.
Коти з одеського музею
В Одеському музеї, більш відомому як Будинок Блещунова, живе одразу два котики. Звати їх Марісель та Панна Кота. Обидвоє ведуть активне соціальне життя. Працюють «кототерапевтами» для всіх, хто приходить у виставково-комунікаційний простір музею «Кв. №6».
Ці пухнастики особливі ще й тим, що стали героями коміксу. Якщо бути точними, то графічної новели, яка заснована на реальному досвіді одеських музейників у перші місяці повномасштабного вторгнення. Через чотирилапих розповідають про роботу працівників музею, які рятували експонати у перші дні великої війни.
Основна мета коміксу — привернути увагу до порятунку культурної спадщини й розповісти світові про реальні загрози у звʼязку з воєнними діями та свідоме знищення росіянами обʼєктів культури. Комікс вже переклали англійською та румунською, планують зробити також версії німецькою та французькою мовами.
