Як одна зустріч змінила два життя. Історія Мей та Аліни

Знайомство

«Я взяла її в притулку в Брюховичах, що біля Львова, і не знала, коли в неї день народження. Сказали, що цуценяті орієнтовно 2 з половиною місяці. Оскільки це була середина травня, то я вирішила, що в неї день народження 1 березня. І тому її звати Мей. Вона весняна квіточка», — розповідає Аліна, як зʼявилася ідея імені для її собаки. Мей скоро 12 місяців. Вона красива, приязна, активна і водночас дуже ніжна собака. 

Довго наважуючись взяти чотирилапого, Аліна якось ввечері натрапила на фото милих чорнявих цуценят, а вже наступного дня поїхала до притулку для тварин: «Я заходжу, а їх в коробці чотири клубочки маленьких, стрибають собі. Хотіла взяти того, хто перший до мене піде. Беру, дивлюся на нього, і кажуть, що це хлопчик. А мені ж треба дівчинка. Дівчинка була лише одна. От так й ми зустрілися. Вибір без вибору був, але я дуже щаслива, що так сталося». 

Буквально через 2 дні Мей захворіла. Тяжке запалення кишківника. Довелося лікувати антибіотиками. На щастя, Аліні вдалося витягнути собаку з хвороб. Тепер вони живуть разом, іноді мандрують вагонами залізниці й піклуються одна про одну. 

Вибір

Аліна з дитинства хотіла мати чотирилапого друга, який би її  захищав. В ідеалі — це мала бути велика собака, як-от німецька вівчарка. Дівчина росла у непростих умовах. У школі зіткнулась з булінгом. Згодом потрапила у притулок для дітей, а звідти — у нову сімʼю. У тому будинку жив йоркширський тер'єр, однак дівчина хотіла саме свого собаку. Їй таки дозволили втілити свою мрію, але ще тоді Аліна вчинила відповідально: «Мені сказали, що хочеш — бери собаку, але це твоя відповідальність. Я розумію, що я не хочу, щоб песик постійно сидів без мене вдома, і так відклала свою мрію. Це якраз мені 16-17 років було. Я на той час співпрацювала з благодійними фондами та організаціями. Могла щомісяця їздити в Київ, до Львова чи кудись ще». 

Згодом Аліна переїхала вчитися до Львова, взяти собаку не виходило, бо власники орендованих помешкань не були в захваті від такої ідеї. Через кілька років втілити давню мрію дівчина наважилася завдяки собаці своєї подруги. А ще — стабільній фінансовій ситуації. Це був свого часу ще один страх, що їй не вистачить ресурсів подбати про тваринку: «Коли я взяла Мей, у мене звідки з'явилося стільки спокою і прийняття. Хоч я і переживала, що буду занадто емоційною». 

Будні

Все починається з ранкової прогулянки, тоді Аліна працює, а Мей — відпочиває. Серед дня вони можуть трохи погратися, а так Мей переважно спить. Ввечері вони гуляють годину-дві в парку і Мей в захваті від таких активностей.

Крім занять з кінологом, Мей щомісяця їздить на грумінг і щодня чистить зубки. Не без допомоги Аліни, ясна річ.  Улюблена іграшка собаки — будь-яка палка на вулиці і довгогриз з вдома. У Мей є улюблений зі смаком дерева. Коли Аліні треба кудись вибігти з дому, вона просто залишає Мей кілька коробок. 

«Вона надзвичайно розумна, але дуже хитра, — розповідає Аліна. — Я її погано сепарувала. На початку, аби вона не боялася вдома сама лишатися, її треба було залишати на п'ять хвилин і повертатися. Потім — на десять, і знов повертатися, і так збільшувати інтервал. Я цього не робила, бо багато працювала. Одразу пішла на годину чи більше. Був день, коли я повернулась, а в нас немає половини дверей в туалет. Я на неї не злилась, бо це моя провина. Це було смішно. У мене тепер в туалет люди заходять, зачиняються, а Мей просто як крізь стіну туди-сюди ходить, тому що частини дверей просто немає».

Зміни

Що змінилось у житті Аліни після появи Мей? В галерею в телефоні до скрінів додалося багато фоток улюблениці. Дівчина почала менше переживати, як і що їй вдягнути, коли виходить на вулицю. Тепер один із критеріїв — аби було комфортно з Мей. А ще тепер у неї немає й дня без прогулянок. Хоча б на 20 хвилин, але таки виходить на вулицю.

«Уся моя хаотичність і гіперактивність перейшла до Мей. Вона забрала в мене це. Ця собака взагалі нічого не боїться, вона дуже смілива. Дуже весела і щира. Відкрита до людей, довірлива. З усіма хоче дружити, і я раніше така була. Зараз у мене такого нема. Я свідоміша», — розповідає дівчина. А ще Мей допомогла Аліні вийти з депресивного стану. Завдяки тваринці вона систематично їсть. Раніше забувала про це, бо не відчувала голоду, коли була зайнята справами: «Зараз, коли я йду зранку з Мей гуляти, опісля одразу заходжу поснідати в закладі. Це вже моя рутина. І в мене завжди є причина чому треба встати з ліжка. Так само ввечері: через те, що годую собаку, згадую, що і самій треба щось поїсти. І в цілому завдяки турботі про Мей, я почала більше піклуватися про себе». 

Водночас в Аліни стало менше часу на хобі. Мей не завжди є з ким залишити, щоб, наприклад, сходити на скеледром, який дівчині так подобається. Єдиним виходом буде брати Мей з собою.

Поради

Хочете собаку, але досі вагаєтеся? Аліна рекомендує визначити причини свого хвилювання і працювати з ними: «У мене дуже довго була відмовка, що я не маю своєї квартири і машини. Куди мені брати собак? Якось мені влучно сказали, що собаці треба любов і піклування, а не твоя квартира чи машина». 

Проте, наголошує Аліна, собака — це витрати. Якісна їжа, тренування, догляд потребують вкладень, і це варто враховувати ще до початку вашої спільної мандрівки життям. Важливо також зрозуміти, чи маєш ти внутрішній ресурс піклуватися про тваринку у будь-який час. Адже вона повністю залежатиме від тебе. Треба вміти ставити улюбленця у пріоритет, бо бути петперентом — це про відповідальність.

Що зʼявилось у житті Мей після появи Аліни? Безмежна любов.