Краплинка. Інспекторка любові

Знайомство

4 жовтня 2024 року змінило життя Краплинки. Незадовго до цього її знайшли на смітнику: хтось поклав цуценя у пакет і залишив просто на вулиці. Небайдужі передали її у «Домівку врятованих тварин». Про цуценя написали в соцмережах, допис побачила Зоряна й надіслала його Сергієві. Вже деякий час пара стежила за оголошеннями з львівських і київських притулків. 4 жовтня всі зірки зійшлися.

Сергій та Зоряна працюють у Kormotech. Собаку хотіли, але ніколи навіть не думали про те, щоб купити її. Це геть не лягає у їхню систему координат: тому одразу вирішили, що хочуть дати шанс тваринці, яку покинули.

«Ми хотіли взяти невелику собаку, аби їй було зручно жити з нами у квартирі. В той день, одразу після роботи поїхали у притулок, ще переживали, щоб ніхто не забрав її раніше. На місці працівники почали розпитувати хто ми, чому хочемо взяти тварину на адопцію. Коли почули, що працюємо у Kormotech, одразу погодились віддати нам Краплинку. Це класно, що притулки мають відбір для майбутніх петперентів чотирилапих, — розповідає Сергій. — Памʼятаю, що Краплинка тоді була в одній з прозорих комірчин, де коти живуть. Коли побачили її, то розчулилися. Ми були дуже раді. Таким був наш перший контакт з Краплею».

Так 4 жовтня стало офіційним Днем народження Краплинки. Тоді цуценяті було всього кілька тижнів, важила вона 500-600 грамів.

Життя «після»

Крапля росте, вчиться давати ради з цим світом завдяки підтримці своїх людей, гризе шкарпетки, їсть смаколики й багато віддає любові усім довкола: від друзів і до незнайомців. 

Нині вона вже втричі більша, важить орієнтовно 5-6 кілограмів. Має блискучу чорну шерсть, руду борідку і добру вдачу. Любить їсти сушені яблука, болгарський перець та моркву. Серед улюблених смаколиків — вологий корм, сушені легені та серця, і кісточка, яку можна безпечно гризти. Любить бігати зі своїми людьми на стадіоні, не проти робити разом з ними йогу і вчитися нового у школі для цуценят. А ще бавитись мʼячиками з вузликами й носити звичайні дерев'яні палки у парку — куди ж без них!

Краплинка звикла спати на своїй лежанці, яку розмістили у спальні. У сімʼї діє правило: кожен має своє ліжко, Крапля уже з цим змирилась. Перші три місяці взагалі любила відпочивати на капці Сергія — настільки маленькою була, що спокійно там поміщалась. 

Скавуління вночі стало одним із викликів перших тижнів спільного життя з тваринкою.  «Ми не спали з Зоряною десь до 3-4 ранку, сиділи собі з нею, обнімали її, щоб вона не скавуліла. Переживали, щоб в неї якнайменше стресу було від цього, — пригадує Сергій. — Минуло місяць-два і Краплинка навчилася, що в неї є своя лежанка, своє місце. Тепер ліжко в спальні вона навіть не розглядає». 

Сергій не приховує, спочатку було складно: «Що не день, то був виклик. Це непросто. Ми спочатку не залишали Краплю саму, а чергувалися, аби хтось був вдома. Вона ще на колінах у нас спати любила. Згодом вирішили її залишити саму, чули це легке скавуління за дверима, переживали за неї. Плюс ще важко з харчуванням було: вона мало їла, вже думали, що є якісь проблеми. Але потім нам пояснили, що вона просто дуже маленька і не може їсти більше».

Нові труднощі сімейство зустрічало гуртом і діями — пішли у школу для цуценят. Тепер вчаться разом: Краплинка — як долати свої страхи й соціалізуватися, а Сергій зі Зоряною — як розуміти свою чотирилапу подругу. 

«Власне, поки легше ще не стало, бо ми на етапі відучування Краплинки пісяти-какати вдома. Вона все розуміє, швидко вчиться, уже проситься на двір. Але це на початку зайняло купу часу, — розповідає чоловік. — І от це теж можна до викликів записати, бо вигулювати цуценя треба доволі часто, щоб тваринка привчалася ходити в туалет на вулиці. А ще — рано вставати. Я сова, то мені це складно дається. Але мені найбільше подобається те, що й Краплинка не сильно хоче вранці ставати й спить собі».

Рутина

Як ви уже зрозуміли, з появою Краплинки у житті Сергія та Зоряни зʼявилось багато щастя і ще більше прогулянок: ранкових, обідніх, передобідніх, передвечірніх, вечірніх й навіть нічних. Вони щиро цьому радіють, як і можливості ділитися своєю любовʼю через піклування.

У сімейному бюджеті тепер є ще одна стаття витрат, адже Краплинці треба корм, пелюшки, іграшки. «Якось ми хотіли варити борщ і купили для цього м'ясо. Одразу взяли смаколики Краплинці — вона любить телятину, тоді гарно тренується в школі. І от Зоряна купила Краплинці м'яса умовно на 250 гривень, і нам на борщ на 100. Тут ми й зрозуміли, хто у нас в сім'ї головний», — сміється Сергій. 

Серед рутинних справ — похід у школу. Подружжя ходить на уроки разом з Краплинкою. Сергій каже, що відновлюється там серед чотирилапих, недарма нині так багато говорять про каністерапію.

Школа допомогла зрозуміти, як зробити життя Краплинки кращим: «Там  навчають того, чого, напевно, 90% людей взагалі не розуміють, — як поводитись з собаками. Бо пес, наприклад, який проявляє агресію або нападає, робить це не просто так, є причина. Колись я міг би подумати: злякалась собака якогось звуку та й нічого, минеться. А тепер знаю, що треба повертатися у це місце страху і намагатися розслабляти її.  Для цього використовувати їжу. Бо тільки коли собака їсть, вона розуміє, що в безпечних умовах, і в неї тоді рефлекторно відбувається забуття того, що щось їй приносить небезпеку». Завдяки цим знанням Краплі допомогли побороти страх фена і вдалось легше адаптуватися до вмивання. 

Під час вибору школи подружжя рекомендує прискіпливо дослідити, які методи навчання та догляду за чотирилапими там застосовують. «Є різні школи. Наприклад, чимало говорять, що не треба стерилізувати чи каструвати домашніх тварин, бо це погано впливає на їхнє здоровʼя. Але це не зовсім так, — наголошує Сергій. — Навпаки, якщо цього не зробити, то котики й собаки можуть потім мати проблеми зі статевими органами».

Яка вона? Дивовижна

Краплинка вже була на роботі у своїх петперентів. В офіс Kormotech приходить раз на два-три тижні, щоб побачити, як заробляють гроші на її мʼясо та корм.

Якби їй довелося працювати, то вона б стала інспекторкою з любові, жартує Сергій: «Ми дуже сміємося з дружиною з цього, бо коли вдома починаємо обніматися чи обмінюватись поцілунками, то Краплина одразу біжить і нас роз'єднує. Мовляв, що ви собі дозволяєте, то все має бути для мене. Я б цю посаду і в Kormotech їй дав, щоб вона відповідала за любов і за те, щоб всі більше одне одного поважали й любили. А якщо не хочуть, то най люблять її. Вона то насправді дуже любить». 

Як Краплинка стала Краплинкою? Історії імен часто особливі, і ця не виняток. «Ми не хотіли стандартних чи іноземних імен. Шукали щось гарне й українське. Коли вперше побачили цуценя, то перша асоціація була, що вона така маленька, як зерниночка. Так зʼявився варіант назвати щеня Зернинка, — пригадує Сергій. — А потім вдома дивимося, що вона ходить пісяти і так крап зробила там. Потім прийшла ще і знову трошки крапнула. Та й я кажу Зоряні: дивись, то є Краплинка, і то вже її буде на все життя. Так ми й назвали її Краплинка, бо вона пісяла маленькими крапельками».

Іноді собачку називають ангелом або дивовидлою: «Вона вся чорна, має таку мордочку, і коли ми її миємо, то вона дуже подібна на видру. Але ми завжди казали, що вона дивовижна. Потім ми з дружиною придумали, що вона дивовидла». 

Якщо думаєте, що миліше уже не буде, то маємо для вас ще один ритуал цього сімейства. Перед сном Сергій та Зоряна обовʼязково цілують Краплю і бажають їй гарного сну. «Ми це робили інтуїтивно ще раніше, — розповідає чоловік, — а нещодавно прочитали наукову статтю, де розповідають, що такі ритуали насправді покращують якість сну в собак. Для неї важливо зафіксувати, що от кінцево до тебе прийшли твої люди,  тебе погладили і все. Ми помітили, що після цього їй сняться глибокі сни, вона десь там собі біжить у снах і рухає лапками».

Сергій вважає, що бути відповідальним петперентом — це інвестувати свій час, аби вашій собаці максимально комфортно жилось на цій планеті Земля. А ще — бути адекватним. Тим, хто давно хоче собаку, але ніяк не наважиться взяти її з притулку, Сергій просить передати — у вас все вийде.